(Підготовлені Держкомнацрелігій станом на 01.12.2010 року)
Україна – держава з поліетнічнічним складом населення. За даними Всеукраїнського перепису 2001 року, в Україні нараховувалося 37,5 млн. українців (77,8 % від загальної кількості населення) і 10,9 млн. (22,2 %) представників понад 130 національностей. Найчисельнішою національною спільнотою є росіяни – 8,3 млн. осіб або 17,3 % усього населення.
Серед пріоритетних напрямів державної підтримки в задоволенні етнокультурних потреб національних меншин є: відродження звичаїв і традицій різних етносів, всебічний розвиток їхньої мови і освіти, самодіяльного та професійного мистецтва, збереження пам’яток національної культури, заснування періодичних видань.
В Україні створені необхідні умови для ефективної участі осіб, які належать до національних меншин, у культурному житті та державних справах. Тенденції етнонаціонального розвитку враховано у чинній нормативно-правовій базі, що регулює взаємини між державою та етнічними компонентами, й яка загалом забезпечує потреби розвитку та баланс інтересів усіх етнічних спільнот.
З метою забезпечення ефективнішого правового регулювання державою етнонаціональних процесів та на виконання Указу Президента України В.Ф. Януковича «Про додаткові заходи з облаштування кримських татар, інших осіб, депортованих за національною ознакою, та їх нащадків, які повернулися чи повертаються на постійне місце проживання в Україну» від 14 травня 2010 року № 615/2010, доручення Прем’єр-міністра України М.Я. Азарова від 07.05.2010 року № 24748/2/1-10, з урахуванням завдання, визначеного пунктом 22 доручення Президента України від 30 квітня 2010 року № 1-1/806 Держкомнацрелігій розроблено проект Закону України «Про Концепцію державної етнонаціональної політики України».
Відповідно до пункту 34 Орієнтовного плану підготовки пріоритетних питань для розгляду на засіданнях Кабінету Міністрів України у другому півріччі 2010 року, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України від 28 липня 2010 р. № 1551-р проект Закону «Про Концепцію державної етнонаціональної політики України» в установленому порядку 22 вересня ц. р. подано на розгляд Кабінету Міністрів України (лист Держкомнацрелігій від 22.09.2010 № 6/3-7-201).
1 листопада 2010 року проект Закону України «Про Концепцію державної етнонаціональної політики України» схвалено на засіданні Урядового комітету з питань екології, молодіжної політики, культури, спорту і туризму та доручено Держкомнацрелігій разом із Мін’юстом, МОН і Секретаріатом Кабінету Міністрів доопрацювати його у місячний термін. 22 листопада така нарада відбулася, законопроект доопрацювано й направлено в МОН і Мін’юст на повторне погодження. В подальшому він в установленому порядку буде повторно поданий на розгляд Кабінету Міністрів України.
На 1 січня 2010 року в Україні нараховувалося 1 458 організацій, із яких 44 мають всеукраїнський статус. У порівнянні з 2008 роком це майже на 200 організацій більше.
Високий рівень самоорганізації національних меншин спостерігаємо у Дніпропетровській, Донецькій, Закарпатській, Запорізькій, Миколаївській, Одеській, Харківській областях і місті Києві.
Громадські організації національних меншин широко залучаються до процесу прийняття органами державної влади управлінських рішень, які стосуються питань етнонаціонального розвитку національних меншин. З цією метою створені й діють консультативно-дорадчі органи, серед них:
– Рада Всеукраїнських громадських організацій національних меншин при Державному комітеті України у справах національностей та релігій;
– Громадська рада керівників освітніх програм всеукраїнських громадських організацій при Міністерстві освіти і науки України;
– Рада з питань культури національних меншин України при Міністерстві культури і туризму України.
Ради представників громадських організацій національних меншин, на зразок ради при Держкомнацрелігій, діють при переважній більшості обласних державних адміністрацій за виключенням Дніпропетровської, Тернопільської, Чернігівської обласних і Київської міської.
Державна етнонаціональна політика України на регіональному рівні здійснюється Держкомнацрелігій через відповідні підрозділи обласних державних адміністраціях, Ради Міністрів Автономної Республіки Крим, Київської та Севастопольської міської державної адміністрації.
Право осіб, які належать до національних меншин, на збереження й розвиток своєї культурної і мовної самобутності, забезпечувалося в рамках виконання Комплексних заходів з реалізації державної політики у сфері міжнаціональних відносин та розвитку культур національних меншин України на період до 2010 року.
Щорічно Комплексними заходами передбачено надання організаційного та фінансового сприяння на проведення заходів із збереження та розвитку мов національних меншин, серед яких:
– культурно-просвітницькі акції, спрямовані на формування толерантності, поваги до культури, історії, мови, звичаїв і традицій представників різних національностей;
– конкурс творів «Мова кожного народу – неповторна і своя», що проводиться серед представників національних меншин;
– фінансова підтримка газет, які видаються мовами національних меншин;
– розроблення навчальних програм філологічного профілю з російської та інших мов національних меншин, інтегрованих курсів «література» (література національних меншин і зарубіжна) для загальноосвітніх навчальних закладів із навчанням російською чи іншими мовами національних меншин;
– обласні та міжрегіональні олімпіади з рідних мов і літератур національних меншин;
– сприяння діяльності регіональних центрів розвитку культур національних меншин України;
– сприяння створенню туристичних маршрутів у місця компактного проживання національних меншин для ознайомлення з їх етнічною, культурною та мовною самобутністю.
Забезпечення захисту мовних прав і задоволення етномовних потреб громадян України є одним із пріоритетних напрямів роботи Держкомнацрелігій як центрального органу виконавчої влади, відповідального за реалізацію державної політики у сфері захисту прав національних меншин в Україні.
Діяльність щодо забезпечення захисту прав мовних груп України Держкомнацрелігій здійснює відповідно до Конституції України, законів і нормативно-правових документів у сфері державної мовної політики та з урахуванням міжнародних норм і практики у цій сфері. При визначенні стратегії діяльності Комітетом враховується сучасний фактичний стан мов в Україні та потреби мовних груп.
Одним із механізмів правового забезпечення захисту мовних прав і потреб носіїв мови є Європейська хартія регіональних мов або мов меншин (далі – Хартія), ратифікована Україною 15 травня 2003 р. (Закон № 802-IV).
На час ратифікації Хартії Україною було визначено 13 мов (білоруська, болгарська, гагаузька, грецька, єврейська, кримськотатарська, молдавська, німецька, польська, російська, румунська, словацька та угорська), які підпадають під захист цього документа.
Однак, аналізуючи сучасний стан і перспективи існування мов в Україні, необхідно зауважити на небезпеці зникнення з мовної карти країни караїмської та кримчацької мов, які реально перебувають не межі зникнення з огляду на малу кількість носіїв цих мов і необхідності вжиття з боку держави ефективних заходів задля захисту і сприяння розвитку цих мов.
Рада Європи, приймаючи Рекомендації за результатами вивчення застосування Україною Європейської хартії регіональних мов або мов меншин, і невиконання яких є небажаним для держави, що крокує євроінтеграційним курсом, очікує на такі кроки України у найближчій перспективі
Перший крок у цьому напрямі зроблено Державним комітетом у справах національностей та релігій, яким розроблено проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин».
Законопроектом, зокрема, передбачається розширити перелік мов, які підлягають захисту за Хартією ромською, кримчацькою, караїмською та вірменською мовами, а також відкоригувати некоректне подання назв таких мов як «єврейська» та «грецька» на «ідиш» і «новогрецька» відповідно.
Здійснюючи роботу з вивчення стану із забезпечення захисту мовних прав і задоволення етномовних потреб громадян України, Комітетом 16 листопада ц. р. проведено круглий стіл на тему: «Європейська хартія регіональних мов або мов меншин в Україні: сьогодення і перспективи».
Народні депутати України, представники центральних органів виконавчої влади, керівники громадських організацій національних меншин, провідні соціологи та політологи, обговоривши ситуацію, що склалася у сфері захисту мовних прав громадян України, наголосили на важливості удосконалення законодавства у мовній сфері, мотивуючи це тим, що на сьогодні чинне законодавство України не відображає сучасну мовну ситуацію та не відповідає нормам міжнародного права у зазначеній сфері.
Держкомнацрелігій як один із суб’єктів виконання Європейської хартії регіональних мов або мов меншин забезпечує практичну реалізацію окремих положень Хартії, що стосуються захисту мов у сфері культурної діяльності та у сфері засобів масової інформації.
Зокрема, Держкомнацрелігій надає організаційне і фінансове сприяння при проведенні громадськими організаціями національних меншин мовно-просвітницьких заходів, здійснює підтримку книжкових видань і друкованих ЗМІ, що видаються мовами, які підпадають під дію Закону України «Про ратифікацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин».
Надання державою асигнувань на реалізацію положень Європейської хартії регіональних мов або мов меншин є тими практичними кроками, якими Україна звітується перед Радою Європи про виконання зобов’язань за цим документом.
У липні 2011 року Україна повинна подати Раді Європи Другу доповідь про імплементацію Європейської хартії регіональних мов або мов меншин і навести у ній інформацію про практичні заходи, зроблені державою щодо 13 мов, відносно яких наша держава взяла зобов’язання про сприяння і захист.
Надання такого сприяння можливо завдяки передбаченню у Державному бюджеті України окремих видатків за програмою 5321080 «Заходи з реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин», головним розпорядником якої є Держкомнацрелігій.
У межах передбачених державних асигнувань (1 млн. 60 тис. грн.) Держкомнацрелігій у 2010 році заплановано надати часткову фінансову підтримку на проведення 23 мовно-просвітницьких заходів (серед них дні рідної мови, мовні олімпіади, конкурси, конференції тощо), випуск 8 книжкових видань (науково-методичні видання, посібники, словники) і 13 газет, які будуть видані російською, білоруською, німецькою, угорською, гагаузькою, польською, новогрецькою, румунською та молдовською мовами.
Станом на 22 листопада 2010 року фактично профінансовано 8 заходів на загальну суму 238,544 тис. грн., що складає 26,7 % від загального обсягу асигнувань за 11 місяців. Заборгованість із фінансування бюджетної програми 5321080 «Заходи з реалізації Європейської хартії регіональних мов або мов меншин» складає 656,456 грн. або 73,3 %.
Така незадовільна ситуація з фінансуванням може мати наслідком (і фактично вже має) нарікання з боку представників мовних груп щодо неналежної уваги з боку держави до питань задоволення їх мовних потреб.
Культурно-мистецькі потреби національних меншин у 2010 році задовольняли понад 2 700 аматорських театральних, музичних і фольклорних колективів національних меншин.
На задоволення етнокультурних потреб національних меншин спрямована і діяльність центрів національної культури. У 2010 року в Україні діяло 96 таких центрів. За рахунок фінансування з місцевих бюджетів функціонувало 12 центрів культур:
– Всеукраїнський центр болгарської культури у м. Одеса;
– Науково-методичний центр болгарської культури у м. Болград,
– Центр національних культур в Ізмаїльському районі Одеської області;
– Центр національних культур у Ренійському районі Одеської області;
– Центр естетичного виховання у м. Ізмаїлі Одеської області;;
– Центр культур національних меншин в Закарпатті у м. Ужгород;
– Севастопольський національно-культурний центр;
– Стильський сільський Будинок грецької культури у Донецькій області;
– Волноваський міський центр національних культур у Донецькій області;
– Великоанадольський сільський центр грецької культури у Донецькій області;
– Будинок національних культур у м. Луганськ;
– Міський центр національних культур у м. Миколаїв.
Інформаційні потреби національних меншин рідною мовою задовольняють майже 2 700 друкованих ЗМІ, котрі видаються білоруською, болгарською, вірменською, грецькою, грузинською, кримськотатарською, молдавською, німецькою, польською, російською, румунською, словацькою угорською мовами.
Низка державних, а також приватних телерадіокомпаній здійснює випуск і трансляцію телерадіопередач мовами національних меншин. Серед них: Донецька, Житомирська, Закарпатська, Львівська, Одеська, Чернівецька обласні державні телерадіокомпанії, Державна телерадіокомпанія «Крим», а також ТРК «Атлант-СВ», ТРК «ТАВ-Даір» (Автономна Республіка Крим), «Союз ТВ» (м. Житомир), ТРК «ТВА» (м. Чернівці), ТРК «МАН», ТОВ РЩ «Незалежність» (м. Львів), Ізмаїльська телестудія, ТРО «Реал-АТВ», ТРО «Новини Придніпров’я» (Одеська область).
Станом на 01.12.2010 р. за бюджетною програмою 5321030 «Заходи щодо відтворення культури національних меншин та фінансова підтримка газет мовами національних меншин» Держкомнацрелігій надана часткова фінансова підтримка громадським організаціям національних меншин на проведення наступних культурно-мистецьких заходів на загальну суму 135,0 тис. грн. із запланованих 181,6 тис. грн.:
– Всеукраїнському національному культурно-просвітницькому товариству «Русское собрание» на проведення круглого столу «Російська мова, культура і література, як складова культур національностей України на сучасному етапі» у м. Київ;
– Російському національно-культурному товариству Харківської області на проведення X міжнародного молодіжного фестивалю російської культури «Ландыш» у м. Харків;
– Міжнародній освітньо-культурній Асоціації на проведення фіналу IV Міжнародного конкурсу-фестивалю дитячої та юнацької творчості «Усі ми діти твої, Україно!» у м. Одеса;
– Конгресу національних громад України на проведення Міжнаціонального дитячого форуму «Джерела толерантності» у м. Ясені Закарпатської області;
– Раді національних товариств Миколаївської області на проведення Всеукраїнського фестивалю національних культур південного регіону України «Дружба» у м. Миколаїв;
– Німецькому молодіжному культурному центру «Німецьке джерело» на проведення культурно-мистецької акції «Україна – наша спільна Батьківщина!» у м. Київ;
– Асоціації корейців України на проведення XV Всеукраїнського фестивалю корейської культури «Кореяда-2010» у м. Київ;
– Всеукраїнському товариству «Лемківщина» на проведення Всеукраїнського фестивалю лемківської культури «Дзвони Лемківщини» у м. Монастириськ Тернопільської області;
– Асоціації грузин України «Ібєрієлі» на проведення фестивалю грузинської культури в Україні у м. Київ.
Держкомнацрелігій є співзасновником 6 газет мовами національних меншин: болгарської «Роден край», румунської «Конкордія», польської «Дзеннік Кійовскі», кримськотатарської «Голос Криму», вірменської «Арагац», єврейської «Єврейські вісті».
Загальний обсяг їх фінансування з державного бюджету за 2005–2009 роки – 5 млн. 995 тис. грн.
Станом на 01.12.2010 р. загальний обсяг фінансування газет складає 1 057,4 тис. грн. із запланованих 1 млн.200 тис. грн.
Захист прав національних меншин, формування умов для їх активної участі в соціально-економічному, політичному та духовно-культурному житті є одним із найважливіших аспектів державної етнонаціональної політики України. Злагода і міжетнічний мир, які панують на українській землі, є спільним здобутком діяльності всіх органів державної влади та інститутів громадянського суспільства.
При здійсненні державної етнополітики враховуються особливості етнонаціональної ситуації та міжетнічних відносин у регіонах. Це й неоднакова чисельність етносів, компактність і дисперсність їх розселення, різний соціально-економічний і культурний розвиток та інші.
Держкомнацрелігій надає великого значення розвитку міжнародного співробітництва у сфері захисту прав національних меншин з державами, котрі мають із Україною етнічно споріднені спільноти – Росією, Румунією, Угорщиною, Словаччиною, Молдовою, Білоруссю, іншими.
Важливим механізмом здійснення такої взаємодії є укладання міждержавних і міжвідомчих угод про співпрацю та діяльність міжурядових комісій із питань забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин.
Так, у червні 2008 року підписана Угода між Державним комітетом України у справах національностей та релігій та Уповноваженим у справах релігій та національностей Ради Міністрів Республіки Білорусь про співробітництво, а у грудні 2009 року – Угода між Україною та Республікою Молдова про співробітництво у забезпеченні прав осіб, які належать до національних меншин, ратифікована Верховною Радою України 5 жовтня цього року (Закон України № 2577-VI від 05.10.2010 р.).
Розроблено і направлено на розгляд сербській стороні проект Угоди про співробітництво між Держкомнацрелігій і Міністерством з питань прав людини та національних меншин Республіки Сербія. У перспективі – започаткування діяльності двосторонніх міжурядових комісій із питань забезпечення прав національних меншин, рішення про створення яких зафіксовано у згаданих міжнародних договорах.
На нинішньому етапі створені й функціонують двосторонні українсько-словацька, українсько-угорська, українсько-румунська комісії та Підкомісія з питань співробітництва в галузі культурно-мовних потреб національних меншин Підкомітету з питань гуманітарного співробітництва Українсько-Російської міждержавної комісії
Регулярне проведення засідань комісій дає змогу, на паритетній основі й за взаємною згодою сторін, вирішувати актуальні питання щодо задоволення етнокультурних, мовних, освітніх й інформаційних потреб представників певних національних меншин в Україні та закордонних українців у країнах їх проживання.
На сьогодні відбулося 14 засідань українсько-угорської комісії, 10 – українсько-словацької, 5 – українсько-румунської, 3 – українсько-російської підкомісії. Особливо динамічно відбувається українсько-словацьке співробітництво і у вересні цього року проведено чергове Х засідання Двосторонньої українсько-словацької комісії з питань національних меншин, освіти і культури. Активізовано двосторонній українсько-російський діалог і проведено третє засідання Підкомісії з питань співробітництва в галузі культурно-мовних потреб національних меншин. На жаль, протягом останніх двох років не відбуваються засідання Змішаної українсько-угорської комісії з питань забезпечення прав національних меншин. Проте, угорська сторона запевнила у готовності організації чергового засідання у І кварталі наступного року.
Загалом, слід зазначити, що двосторонні комісії є конструктивним інструментом міждержавного співробітництва, спрямованого на розвиток добросусідських, взаємовигідних взаємин, і регулювання міжетнічних процесів на основі загальновизнаних міжнародних норм і принципів.